загрузка...

Лексикологія, Фразеологія, Лексикографія

ВСТУП..

Сучасна українська літературна мова як предмет наукового вивчення. Українська мова - національна мова українського народу. Мовна ситуація. Мовна політика, законодавче підґрунтя.

Українська літературна мова - унормована й опрацьована форма загальнонародної мови. Поняття мовної норми. Види мовних норм. Варіанти мовної норми, порушення мовної норми.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ..

Лексикологія як розділ мовознавства

Предмет лексикології. Зв'язки лексикології з іншими розділами науки про мову.

Слово як основна одиниця мови: його основні ознаки й функції. Поняття лексеми. Слово як знак. Слово і поняття.

Значення слова. Взаємодія лексичного й граматичного аспектів слова. Типи лексичних значень слова. Значення прямі й переносні та комунікативне зумовлені, вільні й зв'язані (фразеологічне обмежені і синтаксично зумовлені).

Семна структура слова. Поняття семи. Види сем. Метод компонентного аналізу в лексиці.

Однозначні й багатозначні слова. Багатозначність слова. Вихідне і похідне значення слова. Типи багатозначності в українській мові. Способи утворення переносних значень.

Метафора як вид перенесення найменувань. Класифікація метафори. Узуальні й оказіональні метафори. Антономазія.

Метонімія як вид перенесення назв. Продуктивні моделі метонімічних перенесень. Синекдоха.

Смислові зв'язки між лексико-семантичними варіантами багатозначного слова.

Омонімія в сучасній українській мові. Поняття про лексичні омоніми. Проблема розмежування омонімії й полісемії. Джерела лексичної омонімії. Типи омонімів. Повні та часткові омоніми (омофони, омографи, омоформи). Міжмвні омоніми. Стилістичні функції лексичних омонімів. Лексикографічна розробка омонімії. Словник омонімів.

Явище паронімії в українській мові. Поняття про слова-пароніми. Вузьке й широке розуміння паронімії. Способи творення паронімів. Стилістичні функції паронімів, парономазія. Словники паронімів.

Синоніми, їх місце й роль у лексико-семантичній системі. Проблеми розуміння явища синонімії. Джерела синонімії. Поняття про синонімічний ряд та його домінанту. Типи синонімів. Абсолютні, семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні. Загальномовні і контекстуальні синоніми. Евфемізми і перифрази як компоненти синонімічного ряду. Стилістичні функції синонімів. Словники синонімів.

Антонімія в українській мові. Типи антонімів за структурою і семантичною сутністю протилежності.. Регулярні семантичні зв'язки в антонімічних парах. Семантичні функції антонімів (протиставлення, розподіл, чергування, поєднання протилежностей) та і'х стилістичне використання. Загальномовні й оказіональні антоніми. Антоніми контекстуального характеру. Оксиморон. Енантіосемія. Антитеза. Словники антонімів.

Розвиток словникового складу мови.

Становлення лексико-семантичної системи української мови. Історична мінливість і висока рухливість словникового складу. Загальна генетична характеристика української лексики. Основні шляхи її формування.

Лексика української Імови з погляду походження. Українська лексика праслов'янського лексичного фонду. Спільнослов'янська та спільносхіднослов'янська лексика. Старослов'янізми в українській мові. Власне українська лексика. Етимологічні словники.

Мовні контакти і лексичні запозичення. Шляхи запозичень. Етапи освоєння запозичених слів і семантичні процеси, що їх супроводжують. Безпосередні й опосередковані запозичення. Структурні типи запозичених слів, їх фонетичні й граматичні особливості в українській мові. Класифікація запозичень за походженням. Запозичення з інших словенських мов. Слова давньогрецького, латинського, тюркського походження. Запозичення із західноєвропейських мов. Тематичні групи запозичень. Інтернаціоналізми у складі української лексики: їх ознаки, використання, стилістичні функції. Варваризми, екзотизми їх використання і стилістичні функції. Запозичеа лексика в тлумачних словниках і словниках іншомовних слів. Слова українського походження в інших мовах.

Лексика кодифікована й некодифікована, загальнонародна й лексика регіональне або соціальне обмеженого використання.

Територіальне обмежена лексика (діалектизми). Аспекти вивчення. Лінгвогеографічна характеристика діалектних слів. Діалектизми в художній літературі й розмовному мовленні. Діалектні словники, лексичні й семантичні карти діалектних атласів.

Просторіччя.

Жаргонізми, їх ознаки, способи творення та стилістичне використання. Вульгаризми, арготизми. Жаргонна лексика й літературна мова. Словники жаргонізмів.

Термінологічна лексика.

Наукова та виробничо-технічна термінологія. Сфери поширення й функції термінів. Поняття терміносистеми. Джерела термінотворення. Термінологічні словники. Проблеми і перспективи української термінології. Активна взаємодія науково-технічної термінології із загальновживаною лексикою в сучасній українській мові. Стилістичне використання термінів.39

Професіоналами, їх характеристика, функції, використання.

Активний і пасивний склад української мови.

Поняття про активну і пасивну лексику. Динамічні процеси лексико-семантичних змін. Активізація, пасивізація та конотативна переорієнтація деяких груп лексики.

Застарілі слова. Історизми, архаїзми та їх різновиди. Стилістичні особливості використання застарілої лексики.

Неологізми як засіб збагачення словникового складу сучасної української мови в умовах економічних, політичних, культурних змін у суспільстві. Різновиди неологізмів: словотвірні, запозичені, утворені в результаті семантичного розвитку слів. Загальномовні неологізми: комунікативне призначення, функції, частота вживання. Терміни-неологізми. Оказіоналізми, індивідуально-авторські неологізми та їх стилістичне використання. Словники, нових слів і значень.

Ономастична лексика. Специфіка власних імен у словниковому складі мови. Антропоніми, топоніми, етноніми, гідроніми та їх різновиди. Ономастичні словники.

Лексика сучасної української мови з погляду екепресивно-стилістичного забарвлення.

Поняття про стильову диференціацію лексики. Міжстильова, стилістично нейтральна лексика. Експресивно забарвлена українська лексика. Поетична лексика, фольклоризми. Стилістичні особливості іншомовної лексики.

ФРАЗЕОЛОГІЯ..

Фразеологія як розділ мовознавства.

Вільні і зв'язані сполучення слів. Поняття фразеологічної одиниці (фразеологічного.

звороту). Співвідношення між лексичним значенням слова і значенням фразеологізму. Семантика, структура і лексичний склад фразеологізмів. Однозначність і багатозначність фразеологічних одиниць. Синонімія, антонімія, омонімія фразеологічних одиниць.

Аспекти вивчення фразеологізмів: семантичний, синтаксичний, морфологічний, лексичний, стилістичний, генетичний.

Питання класифікації фразеологічних одиниць.

Джерела української фразеології. Типи фразеологізмів за походженням (питомі, запозичені, фразеологічні кальки, напівкальки). Тематичні групи фразеологізмів. Фразеологізми активного і пасивного використання.

Внутрішня форма фразеологічних одиниць різних типів в українській мові.

Крилаті вислови та їх стилістичні функції. Штампи, кліше.

Використання фразеологічних одиниць у різних стилях мови. Модифіковані фразеологізми. Можливі помилки при використанні фразеологічних одиниць і прийоми їх уникнення.

Фразеологічні словники та словники крилатих висловів.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ..

Лексикографія як розділ мовознавства.

Історичні витоки української лексикографії. Основні тенденції розвитку української лексикографії на сучасному етапі

Словники як одне з джерел вивчення української лексики.

Типи словників. Енциклопедичні словники (загальні і галузеві). Лінгвістичні словники та їх види (одномовні, двомовні, багатомовні). Основні види лінгвістичних словників: тлумачні словники; аспектні лінгвістичні словники (синонімів, омонімів, антонімів, паронімів; неологізмів; іншомовних слів; діалектні; фразеологічні; словники мови письменників; ономастичні (антропонімічні, топонімічні); скорочень; труднощів; орфографічні, орфоепічні; частотні; зворотні; граматичні; морфемні; словотворчі; етимологічні, історичні, діалектні та ін.

Структура словника: принцип добору лексики, розташування слів, словникових статей; будова словникової статті.

Проблеми і перспективи розвитку української лексикографії

Список використаної літератури.


ВСТУП

Сучасна українська літературна мова як предмет наукового вивчення. Українська мова - національна мова українського народу. Мовна ситуація. Мовна політика, законодавче підґрунтя

Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація.

Сучасна українська літературна мова склалася протягом багатьох століть. Вона виникла як окрема самостійна мова з властивими їй оригінальними й глибоко самостійними рисами тільки на певному ступені розвитку слов'янських народів.

Мовна ситуація — притаманний суспільству спосіб задоволення комунікат. потреб за допомогою однієї або кількох мов. М. с. — один з найважливіших об’єктів соціолінгвістики, який звичайно характеризується за якісними, кількісними й оцінними параметрами. Для сучасної М. с. в Україні у зв’язку зі зміною мовної політики властиві процеси протиборства старих стереотипів і нових тенденцій мовного планування. Найпомітніші новації спостерігаються у сфері оцінних ознак мов. Укр. мова серед україномовного і неукраїномовного населення країни з часом стає престижнішою, у сусп. свідомості поступово підвищується показник її комунікат. якостей і естет. цінності, спинився процес падіння «лояльності» щодо укр. мови, — посилюється мовно-національна свідомість українців, а також представників ін. етносів. Останнє іноді спонукає до певних корективів у мовній політиці. На сході і на півдні України серед частини населення інспірується рух щодо надання статусу офіційної і рос. мові, на Закарпатті мусується думка про т. з. етномовну окремість русинів. Загалом кількісні і якісні ознаки сучасної М. с. в Україні в основному стабільні.

Сучасна українська літературна мова — мова сучас. засобів масової інформації, ділового спілкування, науки, освіти, худож. творчості, розм. стилю. У широкому розумінні ототожнюється з новою українською літературною мовою (у сучас. нормат. словниках, граматиках саме в такому розумінні використовуються тексти нової укр. літ. мови, що сприймаються сучас. читачами як нормативні). У вузькому розумінні — літературна мова, яку вживають три останні покоління учасників мовної комунікації, тобто часові межі її охоплюють 60 років.

Українська літературна мова - унормована й опрацьована форма загальнонародної мови. Поняття мовної норми. Види мовних норм. Варіанти мовної норми, порушення мовної норми

Визначальними для мови є літ. норми, яких дотримується середнє, найактивніше в сусп. житті, покоління. До самого питання визначення поняття норми у лінгвістиці існують два підходи, що взаємодоповнюють один одного. Перший із них розглядає норму як закономірності, що регулюють вживання мовних засобів, точніше “нормою, у тому числі й мовознавчою, слід вважати сукупність вимог і правил, порад, неодмінних до виконання”. Представники другого підходу під нормою розуміють сукупність найбільш сталих, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відображених і закріплених суспільною мовною практикою. Ніби об’єднуючи обидва підходи, С.І.Ожегов визначає норму наступним чином: “…норма – це сукупність найбільш придатних (“правильних”, “тим, яким надається перевага”) для обслуговування суспільства засобів мови, які є результатом відбору мовних елементів (лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних) з числа співіснуючих, наявних, заново утворених. У широкому смислі, оц